Велична і свята ти, Мати-Україно,
Лише тобі карать нас чи судить,
І берегти тебе, Соборну і єдину, 
Історії твоєї славу возродить.

В тобі надія, віра й сила
Як зір незгасні янтарі,
Як птиць своїх сталеві крила
В промінні ранньої зорі.

Від Чорного моря до синіх Карпат
Одна нероздільна родина, – 
Без панства, без рабства
Насильства і зрад – 
Одна самостійна Вкраїна.

Вікопомний Акт Злуки – об’єднання в єдину соборну державу Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки – було проголошено 22 січня 1919 року. Для віками поділених кордонами українських земель то було довгоочікуване свято єднання. «Схід і Захід разом!». Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна в одну Велику Україну.

Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля свої синів для створення нерозділеної незалежної Української держави на добро і щастя українського народу», – проголошено в Акті Директорії. Відтоді, вже ніщо не могло знищити оце усвідомлення єдності народу. На Софіївській площі під дзвони й радісні вигуки тисяч киян Україна стала єдиною державою.

На Софіївськім майдані – сніг і холоднеча, 
Але нас не налякає ніяка хуртеча
Поєднала наші землі вікопомна злука
Кров замучених героїв
Нам у груди стука.

Наш Універсал Четвертий – 
Честь народу й слава.
Нехай живе Українська
Дорога держава!

На жаль, молода держава не змогла довго протистояти зовнішній агресії. Ворожі навали зі сходу й заходу розірвали єдність соборної України. Та Акт Злуки став символом боротьби за державну незалежність України. 

У 1989 році знамено боротьби за державну незалежність України підхопив Народний Рух України. Вшановуючи Акт Злуки, 21 січня 1990 року було організовано живий ланцюг від Івано-Франківська до Києва, що продемонстрував усьому світові монолітну єдність українців у прагненні до державної незалежності.

Акт злуки став правово-політичним підґрунтям возз’єднання українських земель; ним було скріплено та підтверджено віковічну мрію українського народу бути єдиним і незалежним.

День соборності України, який ми відзначаємо з 1999 року на державному рівні, – це символ нової доби в історії України, коли вона піднялася з колін для волі, правди і добра.

Доволі нам руїни і незгоди
Не сміє брат на брата йти у бій, 
Під синьо-жовтим прапором свободи
З’єднаєм весь великий нарід свій!

Гей рідний краю, Україно, 
Про новий день твій вічний спів.
Дзвени піснями солов’їно
У сонячнім вінку садів.

На те з нас кожен і людина,
Щоб у житті правдиво йшов,
Щоб зігрівала триєдина – 
Надія, Віра і Любов!

Поглянь, Україно, ми – діти твої.
На вірність тобі присягаєм.
Любов і свобода не мають ціни,
Як землі вишневого краю.

Благословенна історія твоя, Україно! 
Ти явила світові немало великих постатей.

Нам є від кого успадкувати прагнення до волі, 
Ми маємо пам’ятати і славу твою, Україно.

Козацький рід – початок тої слави, 
Яку б нам повернути, воскресить,
І гордість незалежної держави
Нас повертає в глибину століть.

І встане слава, де трава буяла, 
Вона прорветься крізь розор і тлін, 
Аби довіку серце пам’ятало, 
Хто перед лихом не згинав колін…

Єднаймося, браття, духом, завзяттям, 
Як скарб, зберігаймо кожну родину.
Не даймо заплутатись в чварах лататтям, 
Бо згубим, на лихо, себе й Україну. 

Єднаймося, браття, Захід зі Сходом, 
Бо ми є велика етнічна родина. 
Відчуймо себе ми єдиним Народом,
Бо Доля одна в нас, одна Україна!