Їм – неоплаканим і невідспіваним... 

Їм – похованим без труни й молитви, 

позбавлених могили й шани  – 

присвячується цей виступ-реквієм.

 

Пом’янімо мільйонні жертви, 

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли

І лишились лежать коло хат.

 

Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їх фізичне знищення.

 

 Голодомор – акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР  у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. 

 

Коли дослідники говорять про голодомор 30-х років, то мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933р. Саме за ці 17 місяців, тобто приблизно 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. 

Пекельні цифри і слова

У серце б'ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік 32-й. Голод. Голод.

 

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Восьми мільйонів (Боже мій!)

Не долічилась Україна.

 

Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: від 3 до 10 мільйонів. Тож пом’янімо,  хоч  із спізненням у кілька довгих десятиліть, тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українців, жертв небаченого в історії голодомору.

 

Без могил, без хрестів — прямо в ями,

Не десятки — мільйони лягли.

Вбиті голодом тяжким краяни

Під барвінком прихисток знайшли.

                

І дарма диктатура кривава

Так ховала архіви й сліди,

Над народом жахлива розправа

Затаврована вже назавжди!

 

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим  Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

 

2015 року Верховна Рада України спеціальним актом засудила комуністичний тоталітарний режим, поруч із нацистським, а наступним законом відкрила повний доступ до архівних матеріалів радянських каральних органів, зокрема історії Голодомору.

 

 

Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про свій злочин вбивства голодом мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. 

Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду.

 

Комуністичний режим намагався не тільки приховати правду про Голодомор в Україні, але й назавжди знищити крихти пам’яті про цей злочин. Небезпечним було не тільки писати про це в пресі, листах до партійних «вождів» або ж родичів за кордон, але навіть згадувати в приватних щоденниках. 

 

Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ҐУЛАҐу. Однак, попри всі небезпеки, у найважчі часи знаходилися люди, що, відчуваючи свою відповідальність перед наступними поколіннями, не могли мовчати, намагалися розповісти правду.

 

Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини комуністичної влади.

В четверту суботу листопада відзначається День пам’яті жертв Голодомору. Щороку Український інститут національної пам’яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932–1933 рр. Цього року такою темою є «Люди правди» – особливе вшанування пам’яті людей, які ризикуючи кар’єрою, свободою або навіть життям зробили все, щоб зберегти та поширити правдиві відомості про Голодомор. Гасло заходів 2015 р. – «Щоб світ знав». За матеріалами Українського інституту національної пам’яті ми підготували учнівський проект.

Заключне слово вчителя. В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 28 листопада 2015 року о 16 годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом. Опісля біля могил і меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях власних осель українці запалюють свічки і лампадки. О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників, нашу віру у майбутнє.