У світовій історії є події, які не меркнуть з часом, а залишаються на вічні часи у пам’яті людській, передаються від батька до сина, внука, правнука. До таких подій належить перемога у Другій світовій війні. 22 червня 1941 року гітлерівські війська віроломно вторглися на територію СРСР, порушивши договір про ненапад. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Радянські війська чинили героїчний опір. Мужньо тримали оборону захисники Києва, Одеси, Севастополя та інших міст.
22-е червня 1941 року, 4.00 ранку, мить…, шквал крові, болі і смерті . Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося.
Страшне слово «війна» увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий і перемога буде. Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.
«Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!», – згадуємо кожен раз в цей день. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.
Пісня «Солдатські матері»
Ми пам’ятаємо, ми сумуємо і водночас віддаємо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників.
Там гриміла війна і дрижала земля під ногами,
Розривалося небо і вили свинцеві дощі –
То Вітчизна моя піднялася на бій з ворогами
І, стікаючи кров’ю, боролася в день і вночі.
Г. Біленко
Опалила війна світлу молодість в жерлі вулкана,
Та надія на краще в серцях непогасно жила...
В сорок п'ятім прийшла Перемога така довгождана,
Аби порость нова знов до сонця з руїн проросла.
Г. Біленко
Не забуде крові Вітчизна,
Що пролита за неї в боях.
Кров у зрадника — це трутизна.
Кров героя — горить і в серцях.
Він і вмерши — не бранець смерті,
Він народу гідний свого.
Він і вмерши — живе в безсмерті,
Тож наслідуй і ти його!
В цей день святий схили чоло
Перед поколінням мужніх.
Уклонись полеглим низько,
І поглянь – бо навкруги
Біль Вітчизни в обелісках,
В жалобних гранітних списках
– Найдорожчі з дорогих!
І. Паліївець
Складаємо шану воїнам – фронтовикам, які, вистояли у титанічній боротьбі з ненависним ворогом, захистили рідний край від поневолення, безприкладною мужністю, героїзмом, а то й ціною власного життя забезпечили своїм нащадкам мирне небо над головою, можливість спокійно працювати, ростити дітей, з оптимізмом дивитися в майбуття.
Маки пам’яті
Неначе сполох, маку цвіт
В степу весною,
Що увінчав полин красою
Між плетива тернових віт.
Звитяги древньої одсвіт –
Росинки крові в гущі бою.
Неначе сполох, маку цвіт
В степу весною.
Щоб вівся солов’їний рід,
Діди закрили нас собою…
Ятриться пам’яттю святою
Про наш незламний родовід,
Неначе сполох, маку цвіт.
ЛИСТИ НА ФРОНТ
2014 рік приніс Україні нову неоголошену війну. І сьогодні знову тисячі воїнів захищають рідну землю, йдучи дорогами мужності і героїзму.
Чи розкаже хто,
Чия в тім вина?..
Скільки горя-сліз
Принесла війна…
Чом літак один
Під приціл летить?
Молоді життя
Обірвала мить…
Запалю свічу,
Надішлю тепло,
У безсмертя їм
Відкрию вікно…
Силу – злетами,
Пам’ять – маками…
Там летять без крил,
Тут лиш – знаками.
Ранок в темряві.
Що чекати ще?..
Гіркі роси лиш,
А на серці щем…
Що судилося?..
Про що мріялось?..
Тільки мріями
Залишилося………
Весна переходить у літо…
Чи й справді вона була?
Весна недолюблена квітами,
Коли стрілянина, війна…
Земля одягнулася маками…
Роса чом сльозою бринить?
Берези всі вітами плакали –
Життя обривала мить…
Душа калини зболіла…
Дорогами хрещені сни?
Криниця щаслива зміліла,
Бо трави у смутку лягли…
Заплаче «субота зелена»…
Чи стихне пташина в гаю?
Лиш вітер повідає клену
Про тих, хто поліг у бою…
6.06.2014 Людмила Яцура
Пісня «Герої не вмирають»
Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час Другої Світової війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
22 червня — День Скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні
Вічна пам’ять полеглим на полі бою,
Честь і слава живим героям!
Пісня «Повертайся додому, солдате»
| 
